ІННОВАЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ ЯК СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ЕКОСИСТЕМ

Анотація

Мета. Мета статті полягає у аналізі стану та особливостей розвитку інноваційних екосистем в світі у 2011-2021 рр. на основі показника інноваційних зв’язків.

Методи. У процесі дослідження використано такі методи та прийоми пізнання: теоретичне узагальнення і порівняння, аналіз і синтез, індукція та дедукція, групування, аналіз варіаційних рядів.

Результати. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано, що поняття «інноваційна екосистема» доцільно розуміти як інноваційну систему нового покоління, що характеризується відкритістю, динамічністю, саморегульованістю, інтеракцією складових; поняття «інноваційна екосистема» найчастіше розуміється з позицій двох підходів: статичного (як мережа певних інституцій, система) та динамічного (як процес, афілійований зв’язок); найважливішим параметром інноваційних екосистем, який визначає їх ефективність, відрізняє від інших феноменів інноваційного розвитку, є інтеракційність. Обґрунтовано, що міжнародні компаративні дослідження щодо розвитку інноваційних екосистем можуть бути здійснені на основі показника «Інноваційні зв’язки», що систематично розраховується та оприлюднюється Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) в межах Global Innovation Index Report. Установлено, що у 2011-2021 рр. світ в цілому не просунувся у напрямку розвитку інноваційних екосистем, а навпаки погіршив свої показники (на 9,8 пунктів), якщо оцінювати екосистеми на основі інноваційних зв’язків, що було пов’язані із глобальними кризами (2014 р. та 2019 р.) та їх деструктивним впливом на національні економіки. Установлено, що протягом 2011-2021 рр. фіксувалося посилення асиметричності розвитку екосистем в світі; серед макрорегіонів світу найбільш розвиненою мережею інноваційних зв’язків і, як наслідок, інноваційною екосистемою характеризувалася Північна Америка; протягом періоду, що аналізується, мали місце не тільки асиметрії, але й суттєві диспропорції розвитку інноваційних екосистем - порівняно більш успішно розвивалися інноваційні зв’язки через кластери та співпрацю ЗВО із підприємствами, порівняно менш успішно – зв’язки, що були пов’язані із фінансуванням НДДКР з закордону та функціонуванням та розвитком стратегічних альянсів.