СТРАТЕГІЧНА МОДЕЛЬ ТРАНСФОРМАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ДОНЕЦЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕГІОНУ В ДО- ТА РЕІНТЕГРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДАХ

Анотація

Мета. Мета статті полягає у аналізі актуальної, дореінтеграційної моделей трансформацій інноваційної інфраструктури регіону, визначенні перспективної стратегічної моделі трансформа­ції інноваційної інфраструктури Донецького економічного регіону у реінтеграційному періоді від­повідно до апробованого авторського підходу до розуміння сутності та архітектури інноваційної інфраструктури.

Методи. У процесі дослідження використано такі загальнонаукові методи та прийоми пізнан­ня: теоретичне узагальнення і порівняння, аналіз і синтез, індукція та дедукція, групування.

Результати. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано, що розвиток іннова­ційних інфраструктур являє собою процес перманентних послідовних багатовимірних (просторо­вих, часових, матеріальних та структурних) трансформацій інноваційних інфраструктур, резуль­татом яких є статичні і динамічні ефекти, кількісні та якісні зміни інноваційних інфраструктур країн та/або національних економік. Установлено, що найбільш ефективною моделлю розвитку ін­новаційної інфраструктури є модель керованого розвитку, яка передбачає визначення та обґрунту­вання найбільш перспективної стратегічної моделі трансформації інноваційної інфраструктури. Під стратегічною моделлю трансформації інноваційної інфраструктури запропоновано розуміти довгостроковий план перетворень, змін всіх вимірів інноваційної інфраструктури, спрямований на підвищення ефективності її функціонування, підвищення рівня інноваційності країни та її націо­нальної економіки. На основі вивчення нормативно-правового забезпечення розвитку інноваційної діяльності та інноваційної інфраструктури України та Донецького економічного регіону установ­лено, що як актуальна, так і дореінтеграційна модель трансформації інноваційної інфраструктури Донецького економічного регіону та України в цілому є фрагментарними та несистемними, не до­зволяють реалізувати інноваційний потенціал регіону та країни. Обґрунтовано, що перспективна стратегічна модель трансформації інноваційної інфраструктури Донецького економічного регіону у реінтеграційному періоді має базуватися на основі Quadruple Helix Model, бути спрямована на: розгортання, реконфігурацію (основним пріоритетом має стати розвиток забезпечуючої функці­ональної складової інноваційної інфраструктури та складової подвійного призначення), диверсифі­кацію (основним пріоритетом має стати розвиток spin-off-компаній; spin-out-компаній; «живих лабораторій»; центрів досконалості; коворкінг-центрів; центрів компетенцій, у т.ч. цифрових компетенцій; технополісів та інші інноваційних екосистем) та підвищення ефективності функ­ціонування та розвитку наявних структурних елементів інноваційної інфраструктури Донецького економічного регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при роз­робці стратегії розвитку та підвищення конкурентоспроможності Донецького економічного регіону.